Після виходу з ткацького верстата матеріал не одразу потрапляє на полицю магазину. Технологія виробництва тканини як готового продукту включає досить важливий етап її обробки. Лише після обробки тканина буде готова для пошиття одягу.

Етапи обробки тканин

Виділяють наступні етапи обробки тканин, які виконуються послідовно:

• Попередня;
• Колористична;
• Завершальна;
• Спеціальна.

Сьогодні ми поговоримо про попередню обробку. Ви, напевно, чули про опалювання, декатирування, мерсеризацію тканин. Давайте разом розберемося у різноманітті та особливостях цих видів обробки.

Для чого потрібна попередня обробка тканини?

Тканину, щойно отриману з верстата, називають суровою. Сурова тканина, або як її ще називають, «сировина», через природні причини містить різні домішки – пил, сліди клейового крохмалю, тваринних чи рослинних жирів, волокон пуху, а також часточки інших забруднень. Кількість домішок визначає сорт сировини.

Фактура та колір сурової тканини відрізняються від готового продукту. У такому вигляді її використовують для деяких видів спецодягу, обробки меблів, а також як ганчір’я для клінінгових компаній. В інших випадках сурову тканину необхідно обробити. Попередня обробка покращує зовнішній вигляд тканини, дозволяє більш рівномірно нанести фарбу на наступному етапі обробки.

Опалювання тканини

Опалюванню піддають сурові бавовняні тканини з метою видалення виступаючих волокон (так званого «пушку»). Опалювання проводять на спеціальних газоопалювальних машинах. У них тканина подається по стрічці, що рухається з певною швидкістю.

Під дією полум’я пальників пушок згоряє. Довгий час серйозною проблемою було опалювання тканин із вмістом синтетики. Синтетичні нитки не згорали, а плавились, що могло спричинити пошкодження всього полотна. У сучасних машинах це питання вирішено за допомогою спеціальної конструкції пальників і підбору оптимальних режимів роботи.

Виварювання тканини

Виварювання тканин призначене для ефективного видалення бруду та інших домішок. Виварюванню піддають бавовняні та лляні тканини. Також її використовують у процесі обробки шкіри. Тканину виварюють у спеціальних котлах, наповнених лужним розчином, забезпечуючи її безперервне перемішування.

Відбілювання тканини

У промисловому виробництві застосовують хімічне відбілювання тканин. Як відбілювачі використовують дві групи речовин: хлорні та кисневмісні. До хлорних відбілювачів належать розчин гіпохлориду натрію, хлорне вапно, дихлорізоціанурат натрію і калію. До кисневмісних відбілювачів відносять перекис водню, персульфат калію, гідроперит.

Валка тканини

Так називають попередню обробку драпу та суконних вовняних тканин шляхом механічного ущільнення. Валку виконують на спеціальних сукновальних машинах. Процес полягає в одночасній механічній та температурній дії на вовняну тканину, просочену мильно-содовим розчином. У результаті валки товщина тканини збільшується за рахунок зменшення її площі. Матеріал стає теплішим, м’якшим та еластичнішим.

 

Декатирування тканини

Цей термін означає попередню вологотеплову обробку тканини перед її розкроєм. Мета декатирування, або як ще кажуть «декатировки», полягає в обробці тканиною праскою попередньо зволоженого матеріалу. Технологія залежить від виду тканини. Декатировку можна виконати й у домашніх умовах.

Карбонізація вовняних тканин

Карбонізацію виконують для видалення з вовняних тканин різних целюлозних домішок. Її принцип дії ґрунтується на різниці у ставленні матеріалів до впливу кислот. Для карбонізації використовують розчин сірчаної кислоти. Після вимочування тканину сушать і обробляють гарячим повітрям протягом певного часу. Потім проводять промивку та повторне сушіння для видалення залишків кислоти.

Стабілізація синтетичної тканини

Стабілізація, або як її ще називають «термофіксація», синтетичних тканин полягає в нагріванні до певної температури та подальшому швидкому охолодженні. Розрізняють стабілізацію у сухому та вологопаровому середовищі. Термофіксація покращує зовнішній вигляд тканини, зменшує її зминання, робить розміри матеріалу більш стабільними.

Розшліхтовування тканини

Під час виробництва деяких видів тканин виконують їх шліхтування – просочування клейовим розчином. Шліхтування зменшує знос тканин під час виробничого процесу. У свою чергу, розшліхтовування необхідне для видалення залишків клейових речовин. Під час розшліхтовування тканину обробляють розчином, у якому розчиняються залишки клею. Склад для розшліхтовування підбирають залежно від виду тканини та шліхтувальної речовини.

Мерсеризація тканини

Цей вид попередньої обробки тканини отримав назву на честь свого винахідника – англійського вченого-хіміка Джона Мерсера. Мерсеризація зменшує усадку, підвищує міцність, покращує фарбування та захищає тканину від швидкого вицвітання. Технологія передбачає послідовність операцій, зокрема вимочування у розчині їдкого натру, обробку холодом, промивання тканини. Умови мерсеризації залежать від типу матеріалу.

У наступній статті ми продовжимо розповідь про обробку тканин. Наступний етап – колористична обробка. Як уже зрозуміло з назви, на цьому етапі тканини набувають свого забарвлення. Ви дізнаєтеся, якими способами фарбують тканини та як виконується нанесення візерунків.