Незалежно від того, який виріб вирішили шити, вам потрібно знати алгоритм дій у справі крою та шиття і його дотримуватися

Основні етапи роботи:

1. Зняття мірок.

Перед тим як приступити до зняття мірок, надягніть білизну, яку Ви плануєте носити під виріб, який збираєтесь пошити. Щоб правильно зняти мірки, пов’яжіть навколо талії тонку тасьму. Вона полегшує зняття мірок, пов’язаних із лінією талії. Потрібно стояти спокійно, у звичайній позі, без напруги, не змінюючи своєї постави. Під час зняття мірок не натягуйте і не послаблюйте надмірно сантиметрову стрічку. Спочатку знімають мірки обхватів, потім мірки довжин. Мірки обхватів записують у половинному розмірі і називають «напівобхват». Умовно позначають буквою “С” (половина від букви “О”).

Мірки довжин записують повністю та позначають буквою «Д». Вимірювання фігури позначають наступними великими літерами: повні обхвати – О, напівобхвати – С, ширина – Ш, висота – В, довжина – Д, відстань між центрами – Ц. Від того, наскільки уважно і правильно здійснені вимірювання залежить точність всієї конструкції, та її відповідність фігурі.

Ви можете повністю зняти з себе всі необхідні мірки і побудувати форму за своїми розмірами з урахуванням всіх особливостей вашої фігури, також можете скористатися готовими таблицями, в яких вказані всі розмірні ознаки типових фігур жінок. На нашому сайті вони є. 

Для того, щоб вибрати в таблиці відповідний розмір, вам потрібно знати свій типовий розмір. Для цього вам потрібно зняти з себе основні мірки: обхват грудей (Ог), обхват талії (От), обхват стегон (О). Не забуваймо, що мірки обхватів вказані в таблицях у напіврозмірі: Сг, Ст, Сб. Наприклад, у вас обхват талії (От) дорівнює 67 см. Ділимо 67 см навпіл і отримуємо типовий розмір – 33,5 см (Ст). Тепер порівняйте свої виміри зі стандартними типовими. Різниця між вашими вимірами і типовими може трохи відрізнятися до 2 см, як мінус, так і плюс, але це допустимо. Для плечових виробів основною міркою буде обхват грудей. Для поясних – обхват стегон.

2. Побудова викрійки.

Будь-яка форма починається з конструювання сіток, а для цього необхідно знати формули і врахувати збільшення свободи облягання.

Після того, як знято мірку, переносимо їх на паперовий лист. Викрійку можна побудувати як вручну, так і використовуючи будь-яку комп’ютерну програму. Креслення конструкції з урахуванням симетричності виконується тільки на одну половину фігури, яка відображає половині деталі спинки і переду. Висота креслення – це довжина майбутнього виробу, ширина дорівнює напівобхвату грудей. Для побудови креслення конструкції вручну необхідно використовувати міцний папір: будівельний папір, крафт-папір, картон, ватман або міліметровку. Перед тим, як приступити до побудови викрійки, потрібно визначитися з силуетом виробу: прилеглий, напівприлеглий, прямий, розширений вільний. Виходячи з цього, потрібно зробити збільшення свободи облягання виробу. Обов’язково подивіться як робити прибавку до мірок, і тільки тоді можна приступати до побудови викрійки.

3. Провести декатирування відрізу тканини, з якого ви плануєте пошити виріб.

Декатирування або ВТО (волого-теплова обробка) – обов’язковий етап роботи, особливо з натуральною тканиною. Це необхідно, щоб матеріал дав усадку і набув своєї остаточної форми, а значить зможете правильно розкроїти майбутній виріб. Традиційний спосіб проведення ВТО – добре обробити полотно гарячою парою.

Піддавати ВТО слід тканини, насамперед, у складі яких понад 50% натуральних волокон (бавовна, шовк, льон, вовна та інші), а також жаккарди, твіди, букле, віскозу та інші матеріали у складі яких є еластан.

Проведена ВТО усуне перекос ниток, а значить позбавить ризику отримати в результаті перекошений, деформований або зменшений у розмірах виріб. Після декатирування працювати з полотном стане в рази легше, а тканина якомога довше зберігатиме насичений колір.

4. Розкладка деталей викрійки на тканині.

Перед тим як приступити до розкладки деталей викрійки, перегляньте тканину по всій довжині та ширині на наявність текстильних або оздоблювальних дефектів, в ідеалі це звичайно зробити перед покупкою в магазині. При виявленні будь-яких недоліків позначте крейдою, кольоровою ниткою або шпильками, щоб при розкладці лекал дефект виявився між деталями.

При розкладанні викрійок на тканині необхідно враховувати напрямок ниток основи та характер лицьової поверхні тканини, наявність ворсу чи малюнку.

Якщо у вас ворсова тканина, деталі викрійок потрібно розташувати таким чином, щоб вони були в одному напрямку, оскільки різний напрямок ворсу на деталях виробу дає різнотінковість. Якщо на тканині є малюнок, уважно розгляньте його, визначте напрямок малюнка і при розкладанні деталей викрійки слідкуйте, щоб по контрольних лініях бокового шва переду і спинки проходив один і той самий малюнок.

Тканину настилають на стіл склавши удвічі лицьовою стороною всередину, згинаючи до себе. Спочатку розкладають великі, потім дрібні деталі, приколюючи їх кравецькими шпильками строго за напрямком пайової нитки. Це необхідно, щоб готовий виріб не був перекошений у процесі пошиття, оскільки тканина має різні ступені розтягування у різних напрямках.

Усі тканини у напрямку ниток основи чинять найбільший опір розтягуванню. Тому, викрійки зазвичай розкладають у напрямку ниток основи. При такому розташуванні деталі одягу в готовому виробі менше витягуються та виріб не втрачає з часом своєї форми.

5. Розмітити припуски на шви навколо деталей викрійки.

Припуски на шви – це величина, яку потрібно додати до деталей викрійки по контурах обробки швів виробів. При побудові креслення конструкції зазвичай припуски не закладають, а домальовують їх при перенесенні викрійки на тканину за допомогою лінійки та кравецької крейди. В індивідуальному пошитті розмір припусків можете вибирати на свій розсуд, але все ж таки рекомендуємо ознайомитися з таблицями рекомендованих припусків на шви для різних видів виробів.

6. Розкрій деталей.

Після того, як провели декатирування тканини, зробили розкладку деталей викрійки і розмітили припуски на шви, можна приступати до розкрою. Сколіть шпильками кромки тканини, щоб вона при крої не зміщувалася. Тканину потрібно кроїти спеціальними кравецькими ножицями або кравецьким ножем, не забуваючи про припуски від 1 до 1,5 см. Якщо ви використовуєте ніж для розкрою тканини вам знадобиться спеціальний пластиковий килимок з розміткою, на якому можна робити розкрій. Перед використанням кравецьких ножиць переконайтеся, що вони справні. Протестуйте ножиці на окремому шматочку тканини, щоб вони акуратно і легко різали всім лезом, у тому числі кінчиками ножиць. Якщо леза ножиць затупилися і заминають тканину або рвуть, ні в якому разі не можна застосовувати їх для розкрою вашого майбутнього виробу.

7. Намітити всі необхідні лінії, зробити контрольні мітки.

Після розкрою тканини на деталях виробу необхідно намітити контури виточок, лінії рельєфів, кишень і т.д., зробити контрольні мітки, наприклад, намітити найвищу точку обливу суцільнокроєного рукава, зробити надсічки по лінії талії спідниці або штанів і т.д.

Навіщо потрібні контрольні мітки?

Контрольні мітки або надсічки необхідні для точного поєднання деталей, що з’єднуються, і для однакового розташування виточок або кишень на парних деталях полички, спідниці або штанів. Якщо шов довгий або надто фігурний міток потрібно ставити якнайбільше. Контрольні мітки допомагають уникнути перекосів та нерівномірних з’єднань.

8. Змітати деталі крою.

Якщо потрібно деталі виробу продублювати клейовим матеріалом, наприклад дублерином, то спочатку проклєйте всі деталі. Після того як проклеєні всі деталі і намічені контрольні лінії, можна приступати до змітування. Змітування потрібно для того, щоб прокласти рівну машинну строчку. За допомогою кравців по наміченим лініях з’єднайте зрізи деталей уклавши їх лицьовими сторонами всередину і виконайте змітування. Ручні змітувальні рядки прокладаються контрастними нитками поруч із лінією, де згодом буде шов.

9. Перша примірка

Після того, як зметали виріб, потрібно провести першу примірку. Завдяки приміркам можна побачити допущені помилки при знятті мірок і виправити їх.

10. Сточування

Після внесення змін до конструкції виробу, якщо такі були при першій примірці, деталі виробу сточують: виточки, складки, підрізи та шви по наміченим лініям.

11. ВТО

Після виконання машинного шва змітувальні рядки необхідно видалити і тільки тоді можна починати виконувати прасування шва. Волого-теплова обробка це обов’язковий етап, який потрібно виконувати після кожного прокладання шва і при остаточному прасуванні вже готового виробу.

За допомогою ВТО виконуються важливі, необхідні операції: декатування, сутюжування, відтягування, розпрасування, запрасування, припрасування, відпарювання і т.д. За допомогою волого-теплової обробки із застосуванням спеціальних прасувальних кравецьких колодок можна створити необхідні форми, підкреслити лінії і “оживити” виріб. 

12. Фурнітура.

І звісно, завершити ваш виріб гарною фурнітурою, яка вам сподобалась. 

Швейна фурнітура – допоміжні матеріали, що спрощують використання предметів в побуті, наприклад, застібка-блискавка на куртці, гудзики або доповнити виріб у декоративному вигляді.